Колекційна фігура Носферату Граф Орлок Nosferatu Ultimate Count Orlok

«Носферату. Симфонія жаху» (нім. Nosferatu, eine Symphonie des Grauens) — німий фільм німецького кінорежисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, знятий 1921 року та вийшов на екрани 1922 року.

Мурнау планував екранізувати «Дракулу» Брема Стокера, проте кіностудія Prana Film не змогла придбати права на використання роману. Для того щоб продовжити роботу над фільмом, Мурнау змінив імена основних персонажів та дещо переінакшив сюжет.

Томас Гаттер (Густав фон Вангенгайм), агент з нерухомості, дізнається від Кнока (Александр Ґранах), що граф Орлок (Макс Шрек) бажає придбати будинок у Вісборзі. Попрощавшись зі своєю дружиною Елен (Грета Шредер), Гаттер вирушає в далеку Трансільванію. В Румунії він стикається з дивними страхами місцевих жителів, проте ставиться до них як до порожніх забобонів.

Кучер відмовляється везти Гаттер до замку та висаджує його на перевалі, де «починається земля привидів». Тут його зустрічає присланий із замку екіпаж, який везе його далі з неймовірною швидкістю. У замку Гаттера зустрічає моторошний господар, який обличчям та звичками більше схожий на щура, ніж на людину. Вони підписують документи, і Орлок показує Гаттеру його спальню. Граф також звертає увагу на медальйон з портретом Елен — він явно вражений її красою. Вночі Орлок, наче в трансі, нападає на Гаттера та кусає його. Вдень Гаттер спускається в підвал та знаходить Орлока в труні. Тієї ж ночі він бачить з вікна, як Орлок, проявляючи неймовірну силу і вправність, поодинці вантажить на віз кілька трун та кудись їде. Гаттерові вдається втекти.

Елен, що залишилася у Вісборзі, відчуває, що коханий в біді, вона впадає в стан лунатизму і якимось чином стає подумки пов'язаною з чоловіком, а через нього — з Орлоком. У цей час Кнок божеволіє і потрапляє в психіатричну лікарню, звідки невдовзі втікає, влаштовує в місті переполох та кричить про те, що наближається якийсь Хазяїн.

Орлок проникає на судно, що йде в Вісборг, заховавшись в один з ящиків. Ночами він встає з труни й нападає на моряків. До приходу судна в Вісборг живих членів команди на ньому вже не залишається. У Вісборзі вампір сходить з корабля та поселяється в придбаному ним будинку, що знаходиться навпроти будинку Томаса та Елен. Томас повертається до Елен, не тямлячи себе від щастя.

Незабаром на Вісборг навалюється ціла хвиля смертей. Вулицею несуть безліч трун. Елен дізнається про історію Томаса та читає привезену ним книгу про вампірів. Вона вирішує ризикнути власним життям: у книзі сказано, що жінка може напоїти вампіра кров'ю до такої міри, що він не помітить сходу сонця. Вона заманює до себе Орлока, який давно на неї задивляється, і дозволяє йому пити її кров. Вампір засинає і не встигає сховатися в своєму підвалі до світанку — він зникає під пекучими променями сонця, що сходить.